Буковина читає дітям

 

Буковина читає дітям: зустріч з драматургом

В наш час діти, завдяки сучасним інформаційним технологіям, мають швидкий доступ до любої інформації. Вони можуть подивитися любий фільм, виставу, послухати музику або почитати книгу, не витрачаючи на це багато зусиль і часу: не потрібно відвідувати кінотеатри, театри або бібліотеку. Постає питання: добре це, чи ні? Чи приносить користь читання книг онлайн, чи краще читати друковану, «живу» книгу? Чи взагалі потрібно читати книги?
Такі питання хвилюють учасників регіонального проекту «Буковина читає дітям», який вже не перший рік діє в Чернівецькій обласній бібліотеці для дітей. В рамках цього проекту буковинські читачі неодноразово зустрічались і спілкувались з відомими діячами Буковини: письменниками, політиками, спортсменами, акторами, співаками та іншими.
На одну з таких зустрічей до читачів Чернівецької обласної бібліотеки для дітей завітав письменник, драматург, публіцист, телеведучий, заслужений журналіст України, член НСПУ Довгий Василь Манолійович. Василь Манолійович зустрівся з учнями 7-В класу ЗОШ № 2 м. Чернівці (керівники: бібліотекар і вчитель української мови та літератури Смольський А. М., вчитель української мови та літератури Петращук О. Б.; вчитель математики і інформатики Греневич Т. С.).
Читальний зал дитячої бібліотеки, де відбувалась зустріч з Василем Довгим, на деякий час перетворився на телестудію, а читачі уявили себе учасниками телепередачі «Буковина читає дітям», де письменник був ведучим. Василь Манолійович має великий досвід у цій справі: він багато років пропрацював на телебаченні.
Книголюби переглянули відеопрезентацію «П’ять хвилин з Василем Довгим», в якій розповідалося про життєвий і творчий шлях драматурга.
Письменник поділився з присутніми спогадами зі свого дитинства.
Він народився 1 серпня 1941 р. в селі Онут Заставнівського району Чернівецької області. Навчався в семирічній Онутській школі. Середню освіту здобув у с. Вікно.
Автор згадував про важки дитячі роки. Коли він ріс не було ні радіо, ні телебачення, ні Інтернету. Він дуже любив читати книги. Світла в той час, ще не було, маленький Василько читав при свічці, до пізньої ночі. Мама за це його дуже сварила, адже зранку він мав гнати корову на пасовисько. Він єдиний з села пішов вчитися в старші класи (тоді 8-10 класи).
Після школи Василь Довгий поступає на історичний факультет Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича, який закінчує у 1965 році, а в 1976 році – закінчує факультет журналістики.
Понад 15 років він очолює обласне відділення Товариства «Україна-Румунія». Наразі Василь Манолійович є головою обласної організації Національної спілки письменників України.
Писати автор почав після сьомого класу.
Як письменник сказав: «…драма – один з найтяжчих жанрів в літературі».
Василь Манолійович дебютував драмою з життя повоєнного буковинського села «Весняні пали» (1972 р.). Він є автором низки п’єс «Одного серпневого дня» (1976), «Високе сонце» (1978), «Нью-Йоркська Марія» (1980), «Випікання долі» (1981), «Кордон» (1985), «Фортуна» (1987), «Чарівний топірець» (1991), «Зачароване царство Мольфара» та інших. Його драматичні твори ввійшли до збірки «Колесо» (2006 р).
Василь Довгий написав сценарії до 20-тисерйного телефільму за однойменною повістю О. Кобилянської «Царівна» та 6-тисерійної телевистави «Бентежний світанок» за романом К. Поповича.
Читачі дізнались, що драматург захоплюється творчістю О. Кобилянської. У 2015 році автор видав п’єсу для дітей «Битва», яка написана за однойменною новелою О. Кобилянської. Цим твором, автор закликає всіх берегти природу та привертає увагу до проблеми винищення Карпатських лісів.
Своє покликання він знаходить у журналістиці. Багато років був автором і ведучим популярної телепрограми «Відповідаємо на ваші запитання». За час роботи на телебаченні Василь Манолійович підготував та провів понад 800 прямих телевізійних передач.
Школярі із цікавістю слухали про те, як готувались передачі, з якими цікавими людьми Василь Довгий зустрічався, як ці прямі ефіри допомагали людям вирішувати різноманітні проблеми.
Письменник висвітлив деякі телевізійні зустрічі у своїй книзі «Телевізійні діалоги». Ця книга присвячена 50-річчю Чернівецького обласного державного телебачення.
Також він написав драматичні казки для дітей: «Зачароване царство Мольфара», «Лускунчик», «Чарівний топірець».
Приємним сюрпризом для автора та аудиторії стала лялькова інсценівка з книги “Чарівний топірець”, розіграна бібліотекарями відділу обслуговування дошкільників та учнів 1-4 класів: заввідділом Маринчук В., бібліотекарі Сергійчук Ю. та Козак Ю..
П’єси Василя Довгого неодноразово ставились на сценах Чернівецького театру ляльок, Чернівецького українського музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської та Ботушанського театру.
За активну громадську діяльність В. Довгий нагороджений орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ-го ступеня. Є лауреатом літературних премій ім. І. Бажанського (2011 р.) та Д. Загула (2015 р.), літературно-мистецької премії ім. О. Кобилянської (2013 р.).
Василь Манолійович Довгий на протязі всієї зустрічі наголошував читайликам, що книга дуже сильно вплинула на його життя, світогляд. Цікаво було дізнатись, що в дитинстві письменник захоплювався читанням таких книг, як: І. Франко «Захар Беркут» та Т. Драйзер «Американська трагедія».
Драматург радив дітям не шукати легких шляхів (телебачення, Інтернет), а читати більше книг і відвідувати бібліотеку. Адже книга, зі слів автора, – це щось надзвичайне.
Книголюби мали змогу познайомитись з творами та публікаціями автора, які були представлені на книжково-ілюстративній експозиції «Василь Довгий: ужинки драматурга й сценаріста».
Спілкування читачів дитячої бібліотеки з Василем Довгим відбулось в теплій, дружній атмосфері і завершилось фотосесією з автором.

Дудчак Тетяна,
головний бібліотекар
Чернівецької обласної бібліотеки для дітей

DSCN9350 DSCN9384

Зустріч з Василем Місевичем

…І засвітиться Слово на сонці росою,
І лежатиме сонце мені у ногах.
В. Місевич

 

Чи може дитина отримати повноцінний розвиток не читаючи книг?
Чи потрібно відроджувати традицію читання у родинному колі? Чим краще користуватися електронною книгою чи друкованою?
Такі питання хвилюють учасників регіонального проекту «Буковина читає дітям», який був започаткований у 2011 році найбільшою буковинською дитячою книгозбірнею – Чернівецькою обласною бібліотекою для дітей.
За п’ять років з читачами бібліотеки у рамках проекту зустрілося багато визначних діячів Буковини: письменниця Віра Китайгородська, поет Мар’ян Лазарук, професор Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича Володимир Антофійчук, поет Віталій Демченко, фольклорист і краєзнавець Мірча Мінтенко, письменниця Елеонора Скіпор, художниця Раїса Рязанова, лучники Лідія Січеннікова і Михайло Косташ, директор Чернівецького академічного українського обласного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської Юрій Марчак, українська поетеса, музейник Євдокія Антонюк-Гаврищук, технічний директор ВД «Букрек» Сергій Максимець, педагог, дитяча письменниця Ольга Савченко-Гнатюк, Тетяна Заєць – головний спеціаліст Чернівецької ОДА, радіо- і телеведуча Ольга Калініченко, кандидат політичних наук Михайло Павлюк, диктор Чернівецького радіо Марія Андронік, віце-міс Буковини – 2008 Ірина Ткач, учасник Х-фактору Олександр Шенгера, науковий співробітник музею народної архітектури та побуту Василь Савчук, художниця Тетяна Полушина та поетеса Олена Логінова, футболіст НФК «Буковина» Руслан Гунчак, митецька сім’я Денисових.
На власному прикладі відомі буковинці показували, як книга вплинула на їхнє життя, на світогляд.
Поділитися своїми думками про роль книги та родинне читання з читачами до обласної бібліотеки для дітей завітав поет, член Національних спілок журналістів і письменників України Василь Хризонтович Місевич.
Цього року літератор відзначив свій 75-річний ювілей.
Він народився 21 листопада 1941 року в селі Шипинці Кіцманського району Чернівецької області. Закінчивши 7-річну школу, пішов працювати у колгоспну садову бригаду. Навчався у Чернівецькому ремісничому училищі № 2, де здобув професію будівельника. Після закінчення училища, працював маляром-штукатуром, одночасно навчаючись у вечірній школі робітничої молоді. Вищу освіту здобув у вищій партійній школі на факультеті журналістики у м. Києві. Багато років працював в редакції Кіцманської районної газети «Радянське життя» (тепер «Вільне життя»), а згодом – у редакціях обласних газет “Радянська Буковина”, “Буковинське віче”, “Вечорниці”.
Василь Хризонтович є лауреатом літературно-мистецької премії ім. С. Воробкевича, літературної премії Д. Загула, літературної премії НСПУ ім. В. Симоненка, Всеукраїнської літературної премії ім. Зореслава (С. Сабола) (за книгу «Солодкий присмак лободи»), літературної премії ім.П. Целана. Нагороджений медаллю «Почесна відзнака» Національної спілки письменників України.
Поспілкуватися з поетом до бібліотеки прийшли студенти ІІІ курсу філологічного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича (керівник – викладач ЧНУ Козачук Н. В.), бібліотекарі ЦБС м. Чернівці, а також поет Віктор Обдуленко.
До уваги присутніх була представлена мультимедійна презентація «Сторінками життя і творчості В. Місевича».
Любителі поезії дізнались, що у творчому доробку В. Х. Місевича понад 17-ть поетичних та три історико-краєзнавчі книги: «Білий лелека», «Шипинський вертеп», «Солов’ї у снігах», «Молитва яблунь у саду», «Голос гір і потоків», «Вікно на дорогу», «Цю мить освяти», «І лежатиме сонце мені у ногах», «Дерев осінній передзвін», «Ковток роси живої» та інші. Окремими виданнями вийшли книжки для дітей молодшого шкільного віку «Василинки» і «Захотів осел літати».
Писати вірші поет почав ще у шкільні роки. Першими слухачами поезій малого Василя були його однолітки.
Його перший вірш «Осінь», надрукований 1957 року.
Перша поетична книжка Василя Місевича – «Білий лелека», вийшла друком у 1974 році у видавництві “Карпати” (м. Ужгород). Друга збірка письменника – «Шипинський вертеп», народилась аж через 22 роки, в 1996 р.
Твори Місевича перекладені російською, молдовською та італійською мовами. Композитори В. Линдик, М. Новицький, В. Мошук написали музику до багатьох його творів.
Є у творчому доробку літератора і прозові твори. Це – бувалиці із життя, які мають документальну основу. Проза письменника найповніше представлена у п’ятнадцятій збірці «Дерев осінній передзвін»(2010).
Книголюбам було цікаво дізнатись, про традиції читання у родині Місевичів.
Батько Василя Хризонтовича загинув на війні, мати змушена була виховувати двох діток самотужки. Сестра Василя рано пішла працювати, щоб допомагати матері. Але, не дивлячись на всі труднощі, в родині дуже любили читати. Часто, ввечері, за книгою збиралась вся сім’я: мама, сестра, малий Василько, а також до них приходили на своєрідні читацькі вечорниці сусіди. Ці події поет описує у своєму автобіографічному вірші «Читаючи «Катерину»».
На творчість автора надихає рідна земля, природа Буковини. Його поезії образні, непідкупні і щирі, насичені карпатським колоритом.
Як сказав український поет Віталій Колодій: «Як лірик, Василь Місевич творить в українській літературі власну сторінку, – по-буковинськи неповторну, самобутню барвами та малюнками…».
У 2016 році у письменника вийшла друком нова поетична збірка «Спитаю в осені». В цій збірці вірші про Україну, про події на східних рубежах нашої держави, про красу природи нашого краю, любовна лірика. Автор вперше презентував її на проекті «Буковина читає дітям» читачам дитячої бібліотеки.
На заході звучало багато поезій з різних збірок Василя Місевича у авторському виконанні. Присутні, затамувавши подих, слухали такі вірші, як: «Влітку сорок сьомого», «Він пішов…», «SOS» та інші.
Всіх потішили дитячі вірші літератора «Грали жабки у футбол», «Хитре мишеня», «Поросята-болотята».
Рядки віршів В. Місевича пройняті наскрізь любов’ю до буковинського краю, до України. Але, найголовніше, що свою любов автор передає читачам.

Дудчак Тетяна,
головний бібліотекар
Чернівецької обласної бібліотеки для дітей

 

Зустріч з професором Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича Володимиром Івановичем Антофійчуком

 

DSCN7296

DSCN7286

DSCN7279

DSCN7278

DSCN7261

DSCN7258

DSCN7252

Буковина читає дітям: зустріч з Мар’яном Лазаруком

 

…Поринемо в світ

Несказаних слів,

І тишу побачиш зсередини,..

(Мар’ян Лазарук)

 

Вже декілька років поспіль читачі Чернівецької обласної бібліотеки для дітей приймають активну участь у регіональному проекті «Буковина читає дітям», який був започаткований 2 квітня 2011 року, напередодні Міжнародного дня дитячої книги.

Даний проект спрямований на відродження традицій читання у родинному колі, зацікавленість дітей в користуванні друкованою книгою, залучення їх до систематичного читання. Учасники зустрічаються зізнаними людьмибуковинського краю, які на власному прикладі  розповідають про вплив книги на їх життя. За роки роботи проекту в ньому прийняли участь: письменниця Віра Китайгородська, поет Віталій Демченко, депутат Михайло Павлюк, художниця Раїса Рязанова, директор обласного академічного музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської Юрій Марчак, краєзнавець Мірча Мінтенко, спортсмени Лідія Січенікова та Михайло Косташ, кандидат історичних наук Оксана Гнатчук, диктор радіо Марія Андронік та інші.

Зустрітися в рамках цього проектуз учнями 10 класу ЗОШ № 41, поділитися своїми думками про роль книги та родинне читання, до нашої книгозбірні завітав кандидат політичних наук, поет, радіо- і тележурналіст, громадський діяч Мар’ян Лазарук.

Мар’ян народився в місті Чернівці. Навчався в ЗОШ № 24 ім. О. Кобилянської, пізніше з відзнакою закінчив Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича. У 2009 році захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку». Мар’ян є автором двох поетичних книг – «Руки сіяча» (2006 р.) та «ЧЕРН: зухвалі візії» (2009 р.).

Він виховувася в творчій родині. Батько – Мирослав Ярославович Лазарук,  відомий на Буковині та поза її межами, – письменник; мати – Орина Євгенівна – журналіст; брат – Тарас – журналіст. З самого дитинства спілкувався з багатьма літераторами та митцями нашого краю. Тому книга мала значний вплив на Мар’янове життя, його світогляд.

 

 

 

Присутні на заході подивились уривок з телепередачі «17 хвилин правди»про дитячі роки гостя, його захоплення футболом, шкільне життя.

Читачі з цікавістю слухали розповідь про те, як у віці чотирьох років матуся читала Мар’яну «Лісову пісню» Лесі Українки. Згодом, у трохи старшому віці, у нього виникли запитання: «Хто ж така Мавка? Хто такий Лукаш? Хто така Леся Українка?». Він попросив своїх батьків познайомити його з ними. Так здійснилась подорож всієї родини до міста Луцьк, до музею-садиби у селі Колодяжному, де проживала Л. Українка.

Згодом, у шкільні роки, він зачитувався  творами Е. Хемінгуея. Читав багато, але, з його слів, з самого дитинства точно знав, що не хоче бути поетом. Перші віршування були як забавки, гра з другом у шкільні роки. Пізніше – ця, так би мовити, забавка переросла у дві збірки серйозних поезій. Твори Мар’яна друкувалися на сторінках часописів «Буковинський журнал», «Дзвін», газети «Літературна Україна».Його вірш «То не бруківка – то самі кістки» ввійшов до антології майданівських віршів «Небесна Сотня».

Пан Мар’янактивнозаймається громадською діяльністю: він є співорганізатором етно-духовного фестивалю «Обнова-фест» та фестивалю української патріотичної пісні «Дух лицарства». Десятикласникам було цікаво дізнатися про сучасних українських музикантів, які приймали участь у цих мистецьких проектах, про різні майстер-класи, про студентське товариство «Обнова». Читачі подивились відеоролик «Обнова-фест – 2015».

Потім звучала поезія…Затамувавши подих, всі слухали поезії у виконанні автора. Також він зачитав вірш Василя Стуса, який є актуальним і перекликається з теперішніми подіями в Україні.

У нашого гостя є дві чарівні донечки, яким він присвячує багато часу, разом граються, читають. Дівчатка, краще сприймають авторів, які пишуть як для дорослих. Як сказав Мар’ян, з дітьми взагалі треба спілкуватися, як з рівними. Вірним є твердження: коли читають батьки – читають і діти.

На завершення Мар’ян Лазарук побажав кожному багато читати, розвиватися, шукати і знайти свій шлях в цьому житті, не боятися випробовувати себе, відбутися і жити в гідній державі.

Дудчак Тетяна, головний бібліотекар

                                                      Чернівецької обласної бібліотеки для дітей