Оскільки у 2016 році виконується 160 років з дня народження та 100 років з дня смерті Івана Франка, по всій Україні проводяться заходи з вшанування пам’яті великого письменника.
Познайомитись з життям та творчістю І. Я. Франка до Чернівецької обласної бібліотеки для дітей прийшли учні 6-х класів ЗОШ № 16 під керівництвом шкільного бібліотекаря Кваснецької І.І. Книголюби подивились відофільм “Обличчя історії: Іван Франко” та дізнались, про одне із захоплень Івана Яковича – музику.
Будучи одним з найбільш талановитих письменників в історії України, Іван Франко також дуже любив музику. За весь час свого життя він зробив дуже великий внесок в розвиток всієї музики. Варто також відзначити, що на його творчість його надихнули дивовижні музичні твори того часу, в якому йому судилося жити. Саме тому взаємозв’язок Івана Франка і музики є настільки цікавим і захоплюючим предметом для розгляду.
Любов до народної пісні зародилася в Іванові Франку абсолютно природним чином ще в ранньому дитинстві. Тоді його мама співала йому народні пісні.
Франкова мати Марія Кульчицька з с. Ясениці-Сільної, селянка з поетичною натурою, першою заронила в душу свого сина любов до народної пісні, кинула в неї перші зерна поезії, що з часом буйно розрослися в могутній талант. Вона любила співати, знала багато пісень і в дівочому віці радо переймала їх від односельчан та від чужосільних жінок, якщо траплялося бувати в їх товаристві.
З самого раннього дитинства він почав розуміти, наскільки надихаючою може бути пісня і як, отже, сильно вона може впливати на різні народні рухи. Коли Іван підріс, він записався в хор своєї гімназії і співав там. У сферу його музичних інтересів входили як українські, так і зарубіжні композитори, зокрема, Вагнер, Сметана, Бетховен, Мусогорский і Глінка. Слухаючи музичні твори цих митців, Франко виробляв високої якості музичний слух, що теж дуже добре позначилося на його взаємозв’язку з музикою.
Але особливе місце в сфері музики для Івана Франка займало одне з його добрих знайомств. У 1885 році, коли Іван Франко перебував у Києві, йому вдалося познайомитися з Миколою Лисенком, одним з найвидатніших українських композиторів та музичних діячів. Вони дуже близько спілкувалися і чинили правильний вплив на творчість один одного. Зокрема, Іван Франко слухав найвідоміші музичні твори у виконанні Лисенка і отримував від цього ні з чим незрівняне музичне задоволення. Франко насправді пишався, що в України є такий успішний і чудовий поет, як Микола Лисенко. Зокрема, про це він сказав в 1902 році, коли той святкував своє 60-річчя. Зв’язок між Франком і Лисенком сприяв тому, що у житті Івана Франка музика займала дуже важливе місце.
Безліч творів письменника було покладено на музику, близько двохсот композицій.
Видатний український композитор Лисенко на тексти Івана Франка написав шість романсів: «Безмежнеє поле», «Розвійтеся з вітром», «Місяцю-князю», «Не забудь юних днів», «Оце тая стежечка», «Я не кляв, о зоре».Також великою популярністю користуються вірші «Ой ти, дівчино…», «Земле моя» та багато інших.
Сучасний композитор Михайло Скорик створив власну оперу на основі поеми «Мойсей». Все це дозволяє зробити висновок, що зв’язок між Франком і музикою був дуже сильним. Іван Франко і пісня – невіддільні. Народна пісня сприяла сину нагуєвицького коваля Якова Франка піднятися до вершин української поезії. Іван Франко залишив після себе великий спадок.
Щирою супутницею, порадницею стала для поета народна пісня в п’ятиріччя тяжких випробувань (1877-1882 р.р.), коли йому довелось двічі сидіти в мурах в’язниці, спершу львівської, потім коломийської, коли його розлучили з найдорожчою людиною, Ольгою.
У львівській в’язниці І. Франко в 1877 р. записав чимало пісень від Михайла Теслюка з с. Батятичів, Кароля Францишкевича з с. Рогатина та Михайла Янковського з Жовківської округи. Пісню «Ой краче, краче чорний ворон по долі» він записав із співу двох незнайомих арештанток. У тюремних обставинах пісня-плач про долю і волю глибоко імпонувала і співакам, і слухачам, і записувачеві.
В 1901 р., зустрівшись у Буркуті на Гуцульщині з Лесею Українкою та її чоловіком К. Квіткою, видатним дослідником української народної пісні, він наспівав для запису 31 пісню, після чого К. Квітка написав статтю під назвою «Иван Франко как исполнитель народных песен», яка довгий час зберігалася у Державному центральному музеї музичної культури ім. М.І. Глінки в Москві, а Леся Українка вела з ним щиру переписку, радилася з питань по видавництву українських народних пісень. В 1922 р. пісні, записані від Івана Франка, були надруковані в знаменитій збірці «Українські народні мелодії». Крім того, він співпрацював з композиторами Ф. Колессою, Д. Січинським, О. Нижанківським, С. Людкевичем.
Оскільки у 2016 році виконується 160 років з дня народження та 100 років з дня смерті Івана Франка, по всій Україні проводяться заходи з вшанування пам’яті великого письменника.